В отруйних джунглях острову Джиді кожна повзуча, літаючa чи ходяча істота містить у собі отруту. Ця отрута кипить у венах та булькає у шлунках усіх отруйних звірів, що стрибають по ліанам з одного токсичного дерева на інше, з яких стікає отруйна кислота. Та, навіть з урахуванням усього цього отруйного звіринця, Веномансер визнається найсмертельнішим з усіх тамтешніх мешканців. Багато років тому травник на ім’я, Лесайл, зайшов у затоку Фраджі на своєму човні у надії знайти корисні екстракти, що добуваються з коріння та кори місцевої флори, але замість цього його спіткала жорстока доля. Коли Лесайл пройшов всередину джунглів острову Джиді, то наткнувся на замасковану під епіфіт рептилію, котра негайно вкусила травника, варто було тому потягнутися до неї. Він відчайдушно узявся готувати протиотруту з місцевих рослин, добре, що знань у нього вистачало: змішав отруту щойнозадушеної рептилії з нектаром броненосної орхідеї. За лічені миті до повного паралічу травник увів собі антидот шипом орхідеї і впав у кому. Сімнадцять років потому щось заворушилося під багаторічним шаром перегною — це був Веномансер. Раніше Лесайл Травник, а тепер Лесайл Смертоносець. Його свідомість хоч і збереглася, але повністю змінилася, а стара плоть перегнила у нову матерію — живучу тканину, у котрій змішалися отрута рептилії та токсична оболонка броненосної орхідеї. Отруйні джунглі Джиді передали корону новому повелителю — якому незабаром стали вклонятися і якого стали боятися навіть найбільш люті хижаки. Невеликий острів незабаром став замалий для Веномансера, і залишки людського голоду змусили його покинути острів для пошуку нових отрут і нових жертв.